• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Батьківський портал

Як правильно вирішити дитячо-батьківський конфлікт

Немає таких батьків, які не бажали б своїм дітям тільки добра. Тоді чому ж виникають конфлікти між старшими членами сім'ї і молодшими? Справа, напевно, в тому, як саме реалізуються батьківські добрі наміри. Конфліктні ситуації в сім'ї неминучі. І проблема не в тому, як часто вони виникають, а яким чином вирішуються, з якими почуттями виходять з ситуації, яка склалася, і батьки, і діти.

Саме батьки, як мудріші і досвідченіші члени сім'ї повинні точно знати як швидко і безболісно вирішувати конфліктні ситуації. Як же правильно поводитися батькам для того, щоб вирішити дитячо-батьківський конфлікт і спробувати зробити так, щоб він не посилився:

1. Правильно вибирайте час. Не треба починати серйозну розмову з дитиною пізно увечері, коли вона розслаблена і зайнята улюбленим заняттям або коли вона менше всього цього чекає.

2. Говоріть тільки про конкретну проблему. Не варто згадувати усі погані вчинки дитини, минулі або майбутні. Це може привести до виникнення ще більшої напруги між вами.

3. Уникайте узагальнень. Не вживайте виразів «ти завжди» або «ти ніколи» - це відверне вас від основної проблеми, яку ви намагаєтеся вирішити.

4. Не майте звички домагатися свого за рахунок зниження статусу вашої дитини. Аргументи ніби «я старший, мудріший і досвідченіший», може і в змозі змусити дитину погодитися або замовкнути, але проблему розв'язати не допоможуть. Аргументуйте розумно.

5. Слухайте, що говорить дитина. Кожного разу, коли ви уважно слухаєте, тим самим ви показуєте, що прислухаєтеся до думки дитини.

6. Не використовуйте ярликів. Коли ви використовуєте ярлики, наприклад, слова «упертый», «ледачий», «безвідповідальний», «неслухняний», то тим самим даєте зрозуміти дитині, що вона зовсім нікчемна. Всі слова, промовлені вами зопалу, закарбовуються у дитячій пам’яті міцно та надовго. Саме ваші слова і дії формуються цілісне уявлення дитини про світ та про себе.

7. Не передбачайте майбутнє. «Ти ніколи не змінишся», «тобі буде складно жити з таким характером» тощо. Такі твердження тільки відволікають від початкової проблеми. Ще вони захищають вас від необхідності додавати старання і зусилля для створення хороших і довірчих стосунків з вашим чадом.

8. Не застосовуйте сарказм. Сказавши саркастичним тоном: «Ти такий чудовий», ви вкладаєте в цю фразу думку, що дитина – круглий нуль, і, до того ж, підкреслюєте, що не несете відповідальності за це.

9. Подумайте добре перед тим, як грати роль страждальника. Найжорстокіший варіант – погрожувати хворобою або своєю смертю, у тому випадку, якщо дитина не виправиться. Це просто маніпулювання і через деякий час дитина зрозуміє, що дана модель поведінки може бути прийнятною і для неї також.

10. Гроші - це не аргумент. «Коли сам зароблятимеш, тоді тобі буде дозволено висловлювати власну думку». Ви зобов'язані поважати особу дитини, дозволяти їй самостійно приймати рішення і робити вибір, висловлювати свою точку зору. Зароблені гроші тут абсолютно не причому!

11. Зверніть увагу на власну поведінку. Перш ніж вимагати чогось від дитини, подумайте, а самі ви відповідаєте цим вимогам? Чи дійсно ваша поведінка та слова є абсолютними. Діти наслідують ваш стиль поведінки, тож спершу спробуйте змінитись самі. Лише за такої умови ваші вимоги будуть почуті дитиною.

Пам'ятайте!Коли дитина дозволяє собі проявляти негативні емоції по відношенню до вас – це не означає, що вона перестала любити і поважати вас! Не робіть помилок і бережіть теплі стосунки зі своїми близькими, особливо з дітьми.

Правила спілкування з дитиною

1. Можна виражати своє невдоволення окремими діями дитини, але не дитиною в цілому.

2. Можна засуджувати дії дитини, але не її почуття, якими б небажаними чи «недозволеними» вони не були. Оскільки вони в неї виникли, значить, для цього є підстави.

3. Не чекайте від дитини неможливого чи важко здійсненного. Замість цього придивіться, що ви можете змінити в оточенні.

4. Невдоволення діями дитини не має бути систематичним.

5. Намагайтеся не привласнювати собі емоційні проблеми дитини.

6. Дозволяйте дитині зустрічатися з негативними наслідками своїх дій (чи своєї бездіяльності). Тільки тоді вона дорослішатиме й ставатиме «свідомою».

7. Якщо дитині важко і вона готова прийняти вашу допомогу, обов’язково допоможіть їй. Але при цьому візьміть на себе лише те, що їй не під силу.

8. Якщо дитина викликає своєю поведінкою у вас негативні переживання, повідомте їй про це.

9. Не втручайтеся у справу, якою зайнята дитина, якщо вона не просить допомоги. Своїм невтручанням ви повідомите їй: «З тобою все гаразд! Ти впораєшся!»

10. Щоб уникати зайвих проблем і конфліктів, співвідносьте власні очікування з можливостями дитини.

11. Поступово, але неухильно знімайте із себе відповідальність за особисті справи вашої дитини, нехай вона відчуває себе відповідальною за їх виконання.

12. Про свої почуття говоріть дитині від першої особи. Повідомляйте про себе, свої переживання, а не про неї та її поведінку.

Підлітковий вік - вік Вашої дитини, дуже відповідальний для її подальшого розвитку, становлення. Саме в цей період дитина починає ставати дорослою: визначається у світі цінностей, активно набуває досвід спілкування, відкриває та стверджує свою унікальну й неповторну особистість. Саме в цьому віці важливо зробити свідомий вибір орієнтирів свого майбутнього, картинка цього бажаного майбутнього повинна стати більш чіткою та особистісною. Для цього потрібно визначитися й у виборі професійного напрямку.

Сподіваємось, що надана Вам інформація допоможе зорієнтуватися в цій ситуації, зрозуміти, яким чином Ви можете допомогти Вашій дитині.

Кроки до професійного самовизначення

1. Спостерігати за інтересами, здібностями, темпераментом, особливостями пам’яті, уяви сина (дочки).

2. Прислухатися до їхніх відчуттів, бажань, інтуїції.

3. Визначити професійний напрямок, або кілька професій, які подобаються, до яких є потяг, існують принципові можливості успішного їх освоєння та працевлаштування.

4. Шукати якнайбільше інформації про цей напрямок, професії, знайомитися з людьми, які їх представляють.

5. Спробувати знайти можливість для спостережень дитини за діяльністю спеціалістів.

6. Визначити фізичні характеристики та психологічні якості, необхідні для кожної з цих професій.

7. „Приміряти” на свою дитину ці види діяльності.

8. Скласти список суттєвих можливостей професій (наприклад, можливість спілкування з багатьма людьми, поїздки за кордон, висока платня, тощо), та складнощів (високе навантаження, ненормований робочий час, значне фізичне навантаження, тощо) і допомогти проаналізувати сину (дочці) їх, співвіднести з життєвою метою, очікуваннями, мріями. Порівняти, зважити всі „плюси” й „мінуси”.

9. Зробити остаточний вибір.

10. Розпланувати кроки до бажаного, продумавши й запасний варіант та впевнено разом йти до мети.

Поради батькам, які виховують обдаровану дитину

Найперше - потрібно любити свою дитину. Приймати дитину такою, якою вона є, беручи участь у її розвитку, підтримуючи, а не нав'язуючи свої інтереси, давати дитині можливість вибору. Для розвитку творчого потенціалу, як показали дослідження, необхідна не лише адекватна оцінка сил дитини, але трішки завищена, зазнайкою вона не виросте, зате у неї буде запас сил та впевненість при невдачах, до яких треба готувати змалку.

Батьки повинні бути прикладом, адже дитина свідомо переймає вашу манеру говорити, ходити, працювати, відповідальності за доручену справу. Кожен батько повинен пам'ятати правило: "Не зашкодь!" Адже обдарована дитина більш чутлива, ранима, тому потрібно давати вільний час для того, щоб побути дитині на самоті, поміркувати, пофантазувати. За допомогою тренінгів дати їй можливість глибоко зрозуміти себе та інших. Дорослі часто батьки повинні радитися із психологом щодо виховання обдарованої дитини.

Батьки повинні завжди пам'ятати, що для обдарованої дитини творчість є життєвою необхідністю. Тому дитину потрібно готувати до спостережливості, наполегливості, формувати вміння доводити почату справу до кінця, працелюбність, вимогливість до себе, задоволення від процесу творчості, терпляче ставлення до критики, впевненості при невизначеності, гордості і почуття власної гідності, чулість до аналізу моральних проблем.

Батьки також повинні усвідомлювати, що надзвичайно велика роль у процесі формування особистості обдарованої дитини належить волі. Вольові риси є стрижневими рисами характеру, адже за наявності мети, яку особистість досягає в житті, долаючи перешкоди, є цілеспрямовуючим життя. Цілеспрямовані люди знаходять своє щастя в житті, вони вміють поставити перед собою чітку, реальну мету. Прагнення досягти своєї цілі робить людину рішучою та наполегливою. І.Павлов стверджував, що у вольової людини труднощі лише збільшують бажання реалізувати свою мрію. Вони вміють стримати себе, володіють терпінням, витримкою, вміють контролювати свої почуття за наявності перешкод. Ініціативність і творчість поєднані з наполегливістю, рішучістю та витримкою, допомагають обдарованим дітям самореалізуватися.

Отже, батьки покликані допомогти дитині відкрити її життєве покликання, реалізувати себе як особистість. Вони не мають права втратити обдаровану дитину, бо, втрачаючи талант, обдарування, здібність, вони втрачають майбутнє. Тому батьки повинні бути терплячими, безмежно вірити в дитину, тоді ця дитина виросте хорошою творчою людиною.

Поради батькам по адаптації

Анкета для батьків

Ваша дитина підліток? Поради батькам

Безпечний інтернет

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ЩОДО ПРОФІЛАКТИКИ АГРЕСИВНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ

Тест на агресивність

ЖИТТЯ ДИТИНИ – НАЙДОРОЖЧІЙ СКАРБ

ЯК ЗАПОБІГТИ ДИТЯЧИМ ПСИХОЛОГІЧНИМ ТРАВМАМ

Поради щодо збереження життя підростаючого покоління


Профілактика травматизму

Електробезпека

Безвихідних ситуацій не буває

Кiлькiсть переглядiв: 4053

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.

Новини

Опитування

Хто відвідував наш сайт?

Календар

Попередня Березень 2024 Наступна
ПВСЧПСН
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031